Миготлива аритмія (фібриляція передсердь) — це поширене порушення серцевого ритму, при якому замість нормальних ритмічних скорочень передсердь відбувається їх хаотичне, часте тріпотіння. При цьому розладі ритмічні скорочення верхніх камер серця (передсердь) замінюються неефективним тріпотінням, під час якого частина крові залишається у серцевій камері та може застоюватися, утворюючи тромби.
Ця патологія є досить поширеною у світі: на сьогодні миготливу аритмію діагностують у понад 33 мільйонів осіб у всьому світі. Виникнення захворювання тісно пов’язане з віком — у віці понад 40 років миготлива аритмія загрожує кожній четвертій людині. Поширеність захворювання зростає зі збільшенням віку, особливо після 60 років, коли частота виявлення може сягати 4-6% населення.
Механізм миготливої аритмії полягає в порушенні синхронної роботи двох шлуночків і двох передсердь. При нормальній роботі серця його камери скорочуються по черзі: спочатку — обидва передсердя, потім — обидва шлуночка. У пацієнта з миготливою аритмією цей процес порушується — шлуночки скорочуються з нормальною частотою, проте передсердя видають аномально прискорений ритм, що може сягати від 300 до 700 ударів за хвилину.
Основні симптоми миготливої аритмії
Симптоми миготливої аритмії можуть значно відрізнятися у різних пацієнтів. Варто зазначити, що лише приблизно у третини людей миготлива аритмія має виражені симптоми, у решти захворювання може перебігати безсимптомно або з мінімальними проявами.
Найпоширеніші симптоми:
- Відчуття нерегулярного серцебиття — пацієнти описують його як “калатання”, “завмирання” або “перебої” у роботі серця
- Прискорене серцебиття — відчуття, що серце б’ється занадто швидко
- Задишка — виникає навіть при незначному фізичному навантаженні
- Слабкість та швидка втомлюваність
- Запаморочення — може супроводжуватись нестійкістю при ходьбі
- Біль або дискомфорт у грудній клітці
- Підвищена пітливість
- Зниження толерантності до фізичних навантажень
- Відчуття тривоги, страху під час нападу
У деяких випадках напади миготливої аритмії можуть ставатися вночі під час сну, і людина про це нічого не знає. Це особливо небезпечно, оскільки затримує діагностику та початок лікування.
Симптоми за стадіями розвитку хвороби
Згідно з класифікацією Європейської асоціації серцевого ритму (EHRA), виділяють чотири стадії миготливої аритмії залежно від вираженості симптомів:
Перша стадія
Безсимптомний перебіг — будь-які скарги повністю відсутні. Виявлення миготливої аритмії на цьому етапі зазвичай відбувається випадково, під час медичного огляду або дослідження з іншого приводу.
Друга стадія
Легка форма миготливої аритмії — життєдіяльність не порушується, з’являється легка симптоматика. Нормальна повсякденна діяльність не обмежується.
Третя стадія
У хворого спостерігаються виражені ознаки миготливої аритмії — утруднення повсякденної діяльності, суттєве обмеження звичної активності.
Четверта стадія
Звичайна діяльність стає неможливою, виникають “інвалідизуючі симптоми” — стан, при якому звична життєдіяльність людини неможлива.
Види миготливої аритмії та їх симптоми
Залежно від характеру перебігу виділяють кілька форм миготливої аритмії, які можуть мати певні особливості симптоматики:
Пароксизмальна форма
Для цієї форми характерні епізоди тривалістю від 30 секунд до 7 днів. Вони часто проходять самостійно або після прийому препаратів. Напади миготливої аритмії припиняються без зовнішнього втручання. Після нападу ритм серця повертається до нормального синусового.
Персистуюча форма
Характеризується більш тривалими епізодами — від 7 днів, з більш довгим періодом відновлення. Аритмія не знімається самостійно і не проходить без лікування. Для відновлення нормального ритму потрібне медичне втручання.
Тривало персистуюча форма
Аритмія, яка триває більше 1 року на момент, коли приймається рішення щодо застосування контролю ритму, але передбачається можливість відновлення синусового ритму.
Постійна форма
Порушення серцевого ритму зберігається роками, ця форма стійка до лікування медикаментами. До цієї форми відносять випадки тривало існуючої фібриляції передсердь, при яких кардіоверсія була неефективною або її проведення було недоцільно.
Додатково, залежно від частоти шлуночкових скорочень, виділяють:
- Нормосистолічну — частота шлуночкових скорочень становить 60-80 ударів на хвилину
- Тахісистолічну — частота шлуночкових скорочень перевищує 90 ударів на хвилину
- Брадисистолічну — частота шлуночкових скорочень менше 60 ударів на хвилину
Тривожні ознаки: коли терміново звертатися до лікаря
Миготлива аритмія може становити серйозну загрозу для здоров’я та життя пацієнта. Існують певні симптоми, які вказують на необхідність невідкладної медичної допомоги:
- Різкий біль у грудях, особливо якщо він віддає у ліву руку, шию, щелепу
- Сильна задишка у спокої — проблеми з диханням, які не пов’язані з фізичним навантаженням
- Втрата свідомості або передкризовий стан
- Раптова слабкість або оніміння в кінцівках
- Різке порушення мовлення або зору
- Стійке запаморочення з неможливістю підтримувати рівновагу
- Перший напад миготливої аритмії у житті, особливо якщо він триває понад 15-20 хвилин
Під час першого приступу миготливої аритмії необхідно терміново викликати швидку допомогу. Важливо зафіксувати за допомогою ЕКГ порушення ритму та усунути напад протягом 2 діб.
Особливо уважними до цих симптомів повинні бути пацієнти з супутніми серцево-судинними захворюваннями, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом та люди похилого віку.
Як відрізнити миготливу аритмію від інших захворювань?
Диференціальна діагностика миготливої аритмії є важливим етапом у визначенні правильної тактики лікування. Симптоми миготливої аритмії можуть нагадувати інші серцево-судинні захворювання:
Ознаки, що допомагають відрізнити від інших порушень ритму:
- Нерегулярність пульсу — на ЕКГ при миготливій аритмії лікар виявляє нерегулярні інтервали RR та відсутність чітких Р-зубців
- Характерне відчуття “тріпотіння” у грудній клітці, на відміну від регулярних “ударів” при екстрасистолії
- Тривалість епізодів — при миготливій аритмії епізоди можуть тривати від декількох хвилин до днів або років, на відміну від короткочасних епізодів при інших аритміях
Відмінності від схожих станів:
- Синусова тахікардія — при ній частота серцевих скорочень підвищена, але ритм залишається регулярним, на відміну від миготливої аритмії
- Передсердна тахікардія — має більш правильний ритм та меншу частоту скорочень передсердь
- Тріпотіння передсердь — має більш регулярний ритм, з чіткою частотою скорочень передсердь (близько 300 ударів на хвилину)
- Шлуночкова тахікардія — більш небезпечний стан, який зазвичай супроводжується більш вираженими симптомами, включаючи часте знепритомнення
Основним методом діагностики є електрокардіограма (ЕКГ), за допомогою якої можна виміряти електричну активність серця і виявити миготливу аритмію. У тих випадках, коли людина має миготливу аритмію постійно, достатньо один раз зробити ЕКГ. Однак, коли аритмія трапляється епізодично, може знадобитися тривалий моніторинг — холтерівське моніторування ЕКГ, яке дозволяє знімати показники ЕКГ протягом доби або більше.
Часті запитання про миготливу аритмію
Чи можна вилікувати миготливу аритмію повністю?
У питанні про можливість повного усунення миготливої аритмії немає однозначної відповіді, оскільки повноцінне лікування можливе лише в одному випадку на кілька сотень пацієнтів. Найголовніше — це своєчасно звернутися до фахівця, щоб запобігти серйозним наслідкам.
Чи є миготлива аритмія небезпечною для життя?
Миготлива аритмія підвищує ризик інсульту у п’ять разів. Це відбувається через те, що при цьому порушенні ритму в серці можуть утворюватися тромби, які згодом можуть потрапити у судини мозку, блокувати їх та спричинити ішемічний інсульт.
Як часто потрібно проходити обстеження при діагностованій миготливій аритмії?
Частота обстежень залежить від форми аритмії, наявності супутніх захворювань та призначеного лікування. Зазвичай рекомендується регулярно (не рідше 1-2 разів на рік) відвідувати кардіолога для оцінки стану та корекції терапії.
Які препарати використовуються для лікування миготливої аритмії?
Для лікування миготливої аритмії застосовуються антиаритмічні препарати, бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, а також антикоагулянти для запобігання утворенню тромбів. Оптимальний лікарський засіб для конкретного хворого визначає лише лікар, вибір препарату залежить від клінічного стану пацієнта та форми миготливої аритмії.
Чи можливе хірургічне лікування миготливої аритмії?
Якщо медикаментозна терапія і зміни способу життя не дають результатів, можуть призначатися різні процедури або хірургічні втручання: електрична кардіоверсія, катетерна абляція, процедура лабіринту (з використанням енергії тепла, холоду або скальпеля для створення лабіринту рубцевої тканини, яка заважає електричним сигналам провокувати аритмію), закриття вушка лівого передсердного вушка.
Профілактика миготливої аритмії
Для зниження ризику виникнення миготливої аритмії та її ускладнень рекомендується дотримуватися наступних правил:
- Контроль артеріального тиску — періодично вимірюйте свій артеріальний тиск, навіть якщо почуваєтеся добре. Якщо ваш тиск ≥140 мм рт. ст., обов’язково зверніться до сімейного лікаря
- Здоровий спосіб життя:
- Відмовтеся від куріння та надмірного вживання алкоголю
- Зменшіть вживання кави та інших кофеїнових напоїв
- Намагайтеся харчуватися збалансовано — споживайте більше овочів, фруктів, цільнозернових продуктів
- Контролюйте вагу тіла
- Регулярна фізична активність — помірні фізичні навантаження покращують роботу серцево-судинної системи
- Контроль стресу — профілактика стресових станів та набуття навичок контролю над стресом є важливими елементами профілактики миготливої аритмії
- Регулярні медичні обстеження — фахівці рекомендують регулярно контролювати пульс та зміни в самопочутті. У нормі кількість серцевих скорочень за хвилину становить 60–90 ударів. Якщо серце працює переривчасто, повільно або швидко, краще звернутися до лікаря
Примітка: Ця стаття носить інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря. При виявленні симптомів, які можуть свідчити про миготливу аритмію, необхідно звернутися до кардіолога для детального обстеження та отримання індивідуальних рекомендацій щодо лікування.